Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Обираючи професію – обираєш майбутнє»

Якщо корабель не знає, до якого причалу він тримає курс, то ніякий вітер не буде йому супутнім.

(Сенека)

Життя постійно ставить нас перед вибором. У дитинстві з багатьох іграшок вибираємо найулюбленішу, у школі віддаємо перевагу найцікавішим, на наш погляд, предметам… Обираємо товаришів, друзів.

Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Вибір професії – найголовніший чинник того, як складеться ваше подальше життя та як ви в ньому будете себе почувати.

Адже всім хочеться не лише заробляти гроші, але й реалізувати свій потенціал та отримувати справжнє задоволення від своєї діяльності.

Як не помилитися у виборі своєї дороги, свого майбутнього, щоб бути щасливим у праці.

Існує формула вибору професії, яка в загальному вигляді показує, як прийняти оптимальне рішення.

Хочу: бажання, цікавість, прагнення;

Можу: здібності, таланти, стан здоров'я;

Треба: стан ринку праці, соціально-економічні проблеми в регіоні;

Зона оптимального вибору (ЗОВ).

Алгоритм професійного самовизначення

Крок 1

Подумай, що тебе цікавить у житті, до чого ти прагнеш, чим тобі подобається займатися, що б ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії? Давши відповідь на ці питання, ти зробиш перший крок до правильного, свідомого вибору професії.

Крок 2

Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці.

Крок 3

Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще, та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці.

Крок 4

Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, якщо є можливість, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за ними. Спробуй, випробувати себе в цих професіях, хоча би в змодельованих професійних ситуаціях.

Крок 5

Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши. Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо, є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати.

Крок 6

Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент, риси характеру, вольові якості, трудові навички (за результатами вивчення шкільних предметів та занять у гуртках, секціях тощо); визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я.

Крок 7

Дізнайся в міському (районному) та обласному центрах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе, та визнач бажаний рівень професійної підготовки за ними.

Крок 8

Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені в тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач, яка професія із всього списку найбільше тобі підходить за всіма пунктами вимог. Якщо вони, в основному, співпадають, або є можливість їх подальшого розвитку, тоді ти на правильному шляху. Якщо вони частково не співпадають, тоді з’ясуй, у чому причина, та розроби план самовиховання і саморозвитку необхідних для цієї професії якостей. Якщо вони, на твій погляд, повністю не співпадають, тоді тобі необхідно порадитись зі спеціалістом-психологом або професійним консультантом. Враховуючи його поради, відкоригуй подальший план своїх дій.

Крок 9

Визнач, які труднощі, перешкоди, помилки можуть виникнути при досягненні твоєї професії.

Крок 10

Визнач основні практичні кроки до успіху: у якому навчальному закладі ти можеш отримати професійну освіту, як розвивати у собі професійно важливі якості, як можна отримати практичний досвід роботи за “своєю” спеціальністю (займатись у відповідних гуртках, секціях, МАН тощо), як підвищити свою професійну майстерність та конкурентоспроможність на ринку праці.

Крок 11

Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися також із батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом та іншими дорослими, які добре знають тебе.

Зробивши остаточний вибір, розроби план самопідготовки до зустрічі з майбутньою професією, включаючи вибір навчального закладу. Не відступай перед труднощами, будь наполегливий у досягненні поставленої мети.

Бажаємо успіхів!

Порівняно з іншими соціальними інститутами сім’я має певні особливості, які істотно впливають на становлення особистості дитини. У дошкільному віці, коли дитина найбільшою мірою сприймає виховні впливи, саме сім’я стає першою об’єднуючою ланкою між дитиною і суспільством, саме вона формує власний спосіб життя, мікро-культуру, основою якої є цінності й елементи культури суспільства.

Психологічний клімат сім’ї – це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину.Від атмосфери в сім’ї, морального обличчя батьків великою мірою залежать спрямованість активності дитини, її позитивне або негативне самопочуття, характер особистісних очікувань підростаючої особистості щодо оточуючих людей.

Під впливом "теплого" сімейного клімату, що базується на особистісній формі спілкування дітей і дорослих, у дітей формується висока сприйнятливість до виховних впливів останніх. Діти, які виховуються в сім’ях із таким кліматом, добре контактують з однолітками, виявляють доброзичливе ставлення до них, правильно реагують на вимоги вихователів у дитячому садку. І навпаки, у поведінці дітей, які виховуються в так званих "неблагополучних" сім’ях, переважають негативні емоції, упереджене, здебільшого недоброзичливе ставлення до оточуючих. Такі діти схильні до афектів, що нерідко призводить до конфліктів з оточуючими.

Дуже негативно позначається на самопочутті дитини розлад у стосунках між батьками. За таких умов у дітей виникають так звані конфліктні переживання. Останні є наслідком зіткнення у свідомості дитини протилежних за своїм емоційним забарвленням ставлень до близької людини.

Батькам дуже важливо зрозуміти , яку роль і емоційно – особистісному зростанні відіграють батьківські установки. Батьки - найбільш значущі для дитини люди. Їм потрібно обережно й уважно ставитись до своїх звертань до дитини , уникати установок , що можуть негативно позначитись на поведінці дитини . З’явившись один раз , установка не зникає і в сприятливій для неї момент життя дитини впливає на її поведінку й почуття. Безсумнівно , більшість батьківських установок позитивні.

В таблиці можна побачити поширеніші негативні батьківські установки й наслідки , які можуть бути для особистості дитини.

Негативні установки

Позитивні установки

Сказавши так :

подумайте про наслідки

і вчасно виправтеся

«Не слухатимешся , з тобою ніхто не товаришуватиме»

Замкнутість, відчуженість, безініціативність, догідливість, прихильність до стереотипної поведінки.

«Будь собою, в кожного є друзі!»

«Горе ти моє»

Почуття провини, низька самооцінка, вороже ставлення до оточення, відчуження, конфлікти з батьками.

«Щастя моє, радість моя»

«Плаксій – скиглій!»

Стримування емоцій, внутрішня озлобленість, тривожність, глибоке переживання навіть незначних проблем, підвищене емоційне напруження, страхи.

«Поплач, буде легше…»

«От дурний , усе хотів роздати…»

Низька самооцінка, жадність, труднощі в спілкуванні з однолітками, егоїзм.

«Молодець , що ділишся з іншими!»

«Не твоя справа!»

Низька самооцінка, затримки у психічному розвитку, відсутність своєї думки, боязкість, відчуженість, конфлікти з батьками.

«А ти як вважаєш?...»

«Вдягайся тепліше, захворієш!»

Підвищена увага до свого здоров’я, тривожність, страхи, часті простудні захворювання.

«Будь здоровий, загартовуйся»

«Ти зовсім як твій тато (мамо)..»

Труднощі в спілкуванні з батьками, ідентифікація з батьківською поведінкою, неадекватна самооцінка, впертість, повторення поведінки батьків.

«Тато – чудова людина»

«Мамо у вас розумниця!»

«Нічого не вмієш робити , незграба!»

Невпевненість у своїх силах , низька самооцінка, страхи, затримка психічного розвитку, без ініціатив-ність, низька мотивація до досягнення.

«Спробуй ще , тобі обов’язково вдасться!»

«Не кричи так, оглухнеш!»

Прихована агресивність, підвищене, психоемоційне напруження, хвороби горла й вух, конфліктність.

«Кажи мені на вушко, давай пошепочемося!»

«Вередливе дівчисько, усі вони капризулі!»

(хлопчикові про дівчину)

«Негідник, усі хлопчиська забіяки»

(дівчинці про хлопчика)

Порушення в психосексуальному розвитку, ускладнення в між статевому спілкуванні, труднощі у виборі друга протилежної статі.

«Усі люди рівні, але водночас жоден не схожий на іншого»

«Нечупара, бруднуля !»

Відчуття провини, страхи, неуважність до своєї зовнішності, халатність у виборі друзів.

«Як приємно на тебе дивитися , коли ти чистий і акуратний !»

«Ти поганий, кривдиш маму, я від тебе піду до іншої дитини !...»

Почуття провини, страхи, тривожність, відчуття самотності, порушення сну, відчуження від батьків, «втеча» у себе або «втеча» від батьків.

«Я ніколи тебе не залишу , ти – найкращій»

«Життя дуже важке : виростеш – дізнаєшся!...»

Недовірливість, боягузтво, безвільність, покірність долі, невміння долати перешкоди, схильність до нещасних випадків, підозріливість , песимізм.

«Життя цікаве і прекрасне. Все буде добре!»

«Геть з – перед моїх очей , стань у куток!»

Порушення взаємин з батьками, «втеча» від них, потайність, недовіра, озлобленість, агресивність.

«Йди до мене, з’ясуймо все разом!»

«Усі люди підлі , сподівайся тільки на себе!»

Труднощі в спілкуванні, підозрілість, завищена самооцінка, страхи, проблеми над контролю, відчуття самотності й тривоги.

« На світі багато добрих людей , готових тобі допомогти…»

«Ой ти , бридке каченя! І в кого ж ти такий некрасивий»

Невдоволення своєю зовнішністю, сором’язливість, порушення в спілкуванні , відчуття беззахисності , проблеми з батьками , низька самооцінка , невпевненість у своїх силах і можливостях.

«Як ти мені подобаєшся !»

«Не можна нічого самому робити , питай у старших!

Боязкість, страхи, невпевненість у собі, безініціативність, острах старших, несамостійність, нерішучість, залежність від чужої думки, тривожність.

«Сміливіше, ти все можеш сам!»

«Завжди ти невчасно, зачекай!

Відчуженість, потайність, зайва самостійність, відчуття беззахисності, непотрібності, «відхід» у себе, підвищене емоційне напруження.

«Дай – но я тобі допоможу»

«Нікого не бійся, нікому не поступайся, всім давай прочухана!»

Відсутність самоконтролю, агресивність, відсутність поведінкової гнучкості, труднощі в спілкуванні, проблеми з однолітками,відчуття вседозволеності.

«Будь стриманим , поважай людей»

Як навчити дітей слухати та слухатись

У дітей дуже нетривала й нестійка увага, вони часто ігнорують те, що їм кажуть, особливо якщо це не відповідає їхнім бажанням. Батьки іноді сприймають таку поведінку як образливу, що, у свою чергу, призводить до конфліктів і, відповідно, погіршує становище, оскільки тон батьків безпосередньо впливає на те, як діти реагують на їхні слова. Далі представлені деякі випробувані методи, які допоможуть вам досягти того, щоб ваш малюк слухав, про що ви йому кажете.

1. Приверніть увагу дитини перед розмовою

Батьки роблять помилку, вигукуючи прохання з іншої кімнати та маючи сподівання, що дитина послухається. Так ви ніколи не досягнете бажаної реакції. Перед тим як розмовляти з дитиною, треба спочатку заволодіти її увагою.

Для цього ви повинні піти туди, де знаходиться дитина, і налагодити з нею контакт, погладивши її по волоссю або ніжно доторкнувшись до її руки. Якщо малюк і після цього ігнорує вас, поспостерігайте за його заняттям і зробіть схвальні коментарі, це допоможе вам привернути його увагу. Дуже важливо налагодити з дитиною зоровий контакт на початку розмови.

2. Опустіться до рівня зросту вашої дитини

Щоразу, коли ви звертаєтесь до дитини з якимось серйозним запитанням, наприклад, із приводу її негативної поведінки або нервової сварки із братом/сестрою, дуже важливо, щоб ви подивились дитині в очі та зробили так, щоб вона теж подивилась вам в очі. Тому ви повинні опуститись на коліна або сісти навпочіпки, щоб опинитись на одному рівні з нею, чи підняти її на рівень свого зросту. Що б ви не робили, переконайтеся, що дитина дивиться на вас і не відвертає голову, намагаючись уникнути зорового контакту, який є дуже важливою навичкою спілкування. Будьте при цьому привітними й лагідними.

3. Розмовляйте з дитиною простими та зрозумілими словами

У дітей не такий великий словниковий запас, як у вас, тому дуже важливо розмовляти з ними тією мовою, яка їм зрозуміла. Діти не будуть казати вам відверто, що вони не зрозуміли сенс ваших слів. Як правило, коли ви питаєте в них, чи розуміють вони, що ви щойно сказали, вони просто покірливо відповідають «так». Щоразу, коли дитина невпевнено відповідає на це запитання, увічливо попросіть її пояснити значення слова, яке ви вжили. Якщо вона пояснює його неправильно, терпляче поясніть їй правильний зміст.

4. Не проявляйте надмірну емоційність

Діти погано реагують на надмірно емоційні нотації. Як правило, коли батьки розмовляють роздратованим тоном, діти відволікаються, утікають або закочують істерику. У будь-якому випадку, це не той результат, якого ви хочете домогтись, тому краще тримати свої емоції під контролем. Наприклад, якщо ваші діти не готові до походу на святковий захід, краще не сваріть їх за це, а допоможіть зібратися, а потім розкажіть, що треба робити наступного разу, щоб усе встигнути та прийти на свято вчасно.

5. Уникайте повторень

Повторення інструкцій тільки засмутить вас і спричинить захриплий голос. Замість того щоб повторювати свої вказівки, краще поясніть малюку, що коли він не буде дотримуватись їх з першого разу, його чекають певні наслідки.

Наприклад, якщо ви просите дитину прибрати іграшки з обіднього столу перед тим, як іти дивитись мультфільми, скажіть, що ви більше не дозволите їй дивитись телевізор, якщо вона не наведе порядок на столі протягом трьох хвилин. Ви можете дати дитині додатковий стимул, наприклад, гру на планшеті протягом певного часу, якщо вона зробить те, про що ви її просите.

6. Описуйте не тільки негативні, а й позитивні наслідки

Коли ви розповідаєте дитині про негативні наслідки, з якими їй доведеться зіштовхнутись у випадку, якщо вона не буде дотримуватись ваших указівок, важливо, щоб ці наслідки дійсно примусили дитину відчувати певні незручності. Однак не менш важливо нагороджувати дитину, коли вона виконує ваші вказівки. Вирішуючи, які позитивні наслідки запропонувати, подумайте про те, чого малюк хоче найбільше, а потім пообіцяйте йому це в якості нагороди за зразкову поведінку. Такий метод буде надихати його поводитись належним чином і слухати все, що ви кажете.

7. Терпляче вислухайте дитину

Якщо мама й тато хочуть, щоб дитина їх слухала, вони повинні самі вміти уважно слухати свого малюка. Це означає, що ви не тільки повинні слухати, що дитина каже вам словами, а і спостерігати за її невербальними сигналами, щоби зрозуміти, про що вона хоче вам повідомити. Щоразу, коли дитина каже вам словесно або за допомогою мови тіла про те, що вона відчуває дискомфорт від певного заняття, намагайтеся не ігнорувати її повідомлення. У випадку, якщо ви пропустили її сигнали й дитина влаштувала істерику, дайте відповідь їй доброзичливо, перепросіть за те, що не зрозуміли її емоцій, і не реагуйте гнівно.

8. Частіше кажіть «так», ніж «ні»

Швидше за все, вас буде дратувати та людина, яка буде у всьому вам відмовляти й цілий день заважатиме займатись улюбленими справами. Діти відчувають те ж саме, якщо батьки відмовляють їм у більшості прохань. Негайне «ні» завжди неприємне для дитини, отже, кращий підхід полягає в досягненні компромісу шляхом відмови малюку тільки в тій частині прохання, яка є абсолютно неприйнятною для вас. Наприклад, якщо ваша дитина хоче занадто дорогий ґаджет, замість того щоб відразу ж сказати їй непохитне «ні», ви повинні сказати, що внесете цей пункт до списку побажань і будете відкладати гроші на те, щоб купити цей пристрій.

9. Кілька додаткових порад

  • Висловлюйте вимоги розсудливо. Спитайте себе, чи можете ви проявити більше гнучкості й піти на деякі кроки, висловлюючи дитині своє прохання.
  • Нагадуйте добродушно. Якщо дитина не слухає вас із першого разу, не хвилюйтесь і не гнівайтесь. Доброзичливе й делікатне нагадування, як правило, діє більш ефективно.
  • Римуйте правила. Правила, висловлені у віршованій формі, легше запам'ятовуються малюками. Попросіть дітей повторювати правила за вами.
  • Перетворіть спілкування на гру. Якщо ви будете висловлювати свої вимоги в ігровій формі, дитина, швидше за все, буде реагувати на них позитивно.

 

Формуємо в дітей вміння активно слухати

Навчити дітей активно слухати – це досить складне завдання. Проте вам не треба бути добре підготовленим професіоналом, щоби навчити цієї важливої навички. Після невеличкої інформаційної підготовки ви зможете ознайомити своїх дітей з усіма таємницями активного слухання. Є кілька методів і технік, які допомагають батькам навчати та тренувати своїх дітей в активному слуханні. Ось деякі з них.

Метод «Машина часу». Це один з найкращих способів, щоб навчити дітей активно слухати. Коли ваші діти приходять зі школи, сядьте поруч з ними й почніть розмову про події, які сталися протягом дня, особливо в період занять у школі. Школа стає для дітей другою домівкою, в якій усе, що відбувається, має велике значення. Фахівці рекомендують батькам питати про шкільний день і просити перераховувати всі події у хронологічному порядку.

Так ваші діти будуть розповідати, пригадуючи все, що сталося з ними сьогодні. Однак як батьки ви повинні будете простежити за точністю хронологічно правильного викладу. Тому необхідно заохочувати їх пригадувати кожну подію. Для цього ви можете попросити дітей сісти в «машину часу», повернутись на певну кількість годин, відчути кожну подію ще раз і пригадати всі важливі слова, сказані вчителем. Коли ваші діти будуть намагатись пригадати хід подій, вам необхідно активно брати участь у розмові, допомагаючи їм відновити в пам'яті всю хронологію.

«Словесний живопис». Це незвичайний спосіб, при використанні якого ваша дитина повинна пригадати й повторити всю послідовність подій дня, емоційно «розмальовуючи» свою розповідь. З точки зору психології, діти ще недостатньо здатні миттєво пригадувати сказані слова. Отже, для пояснень вони завжди намагаються використовувати багато слів, образів і сценаріїв. Навичка активного слухання розвивається в дітей тоді, коли ви вчите їх слухати різні слова й пов'язувати їх з різними образами та сценаріями.

Метод читання. Продуктивне слухання повинно бути метою всіх батьків. Один з найкращих способів навчити активно слухати – читати дітям вголос. Коли ви прочитаєте казку, то можете попросити дітей переказати її. Цей простий підхід допоможе їм розвинути звичку слухати вимовлені слова з пильною увагою.

Китайський шепіт. Цей чудовий метод відомий у всьому світі завдяки своїй винятковій геніальності. Будь-яке просте повідомлення змінюється в міру того, як воно передається від однієї людини до іншої. Здатність розуміти й осмислювати вимовлене слово в різних людей відрізняється. Це пов'язано з відсутністю вміння активно слухати. Проте цей метод може дуже добре допомогти розвинути активне слухання. Батьки можуть використовувати його щодня.

Поради про розвиток у дітей навичок активного слухання:

  • Підберіть тему дня й розкрийте її, давши дітям її назву та короткий опис. Запропонуйте дітям подумати над заданою тематикою та зробити свої припущення.
  • Спитайте дітей, що вони знають про тему дня.
  • Прочитайте розповідь на цю тему в цікавій та експресивній манері; нехай ваше оповідання буде інтерактивним і надихаючим.
  • Після того як ви прочитаєте розповідь, попросіть дітей пригадати її, переказуючи текст речення за реченням.
  • Нехай усі діти по черзі перекажуть текст, а потім висловлять про нього власну думку. Діти отримають користь, якщо ви не будете переривати їх під час розповіді.

​Для розвитку активного слухання ви можете поставити дитині ряд відкритих запитань, наприклад:

  • Що ти знаєш про цю тему?
  • Яку нову інформацію ти почув у цьому розділі?
  • Чи є щось нове в цьому розділі?
  • Що найважливіше в цьому розділі? Чому ти так вважаєш?
  • Ти не пропустив жодної інформації?
  • Чому ця історія така важлива?
  • Яка частина сподобалась тобі найбільше?
  • Як можна коротко викласти зміст історії?

​Активне слухання здатне впливати на формування дітей. Володіючи цією навичкою, ваші діти зможуть досягти значних успіхів у навчанні та в житті в цілому.

Активне слухання – ключ до виховання

«Ти ніколи мене не слухаєш!!!» – крик дитини відлунює по всьому дому...

Ви коли-небудь зіштовхувалися з чимось подібним? Такі ситуації добре знайомі багатьом батькам. Іноді після вечері, коли домашні завдання ще не зроблені, навіть обережне нагадування про необхідність вивчити параграф з історії може перетворитись на третю світову війну. А коли ви з чоловіком опановуєте себе і знову набуваєте здатності міркувати розсудливо, ваш син, ображено зачинившись у своїй кімнаті, кричить вам звідти: «Я просто хочу, щоб ви, батьки, мене слухали й чули!». Але ви ж його чуєте! Чи ні?

Слухати можна по-різному. Щоб мати можливість аналізувати свої проблеми й колективно придумувати рішення, фахівці пропонують використовувати так зване «активне слухання». Дивно, але активне слухання також допомагає батькам ставати більш ефективними наставниками й вихователями.

Активне слухання вимагає повністю зосередитись на тому, що каже інша людина, не передбачати, що вона скаже далі, почувши перші кілька слів, і не відволікатись на придумування ідеальної відповіді, у той час як вона розмовляє з вами. Активне слухання вимагає відкинути припущення й зосередитись на тому, щоб зрозуміти почуття, мотиви й погляди іншої людини.

Ми цього не усвідомлюємо, але більшу частину часу ми, батьки, взагалі не слухаємо активно. Ми часто виправляємо дітей або пропонуємо свої рішення після того, як вислухали лише кілька слів? Як часто ми втрачаємо терпіння, коли діти намагаються перетворити свої складні думки й емоції на зв'язні речення? Як часто ми просто кидаємо погляд на ситуацію та вже знаємо, що треба робити, навіть не даючи дітям шансу щось пояснити? Настав час переглянути свій підхід до спілкування з дітьми.

Активне слухання – ключ до ефективного виховання

Будь-які стосунки будуються на спілкуванні. Але позитивні навички спілкування не приходять відразу. Вони вимагають практики й роботи над собою. Виховання, власне, це стосунки за допомогою спілкування. І активне слухання допомагає нам налагоджувати кращі стосунки з нашими дітьми.

Коли дитина відчуває, що її чують, вона знає, що її поважають, цінують і люблять. Коли наші діти відчувають, що ми дійсно слухаємо їх, це розвиває їхню упевненість у собі й підвищує самооцінку, до того ж знижує кількість суперечок. Це допомагає дітям відчувати себе розумними та здібними, а також розвиває емоційний інтелект.

Один з найбільш напружених моментів у житті сім'ї спостерігається відразу після приходу дитини додому зі школи. Над нею незримо висить необхідність виконати домашні завдання, позайматись на музичному інструменті, і батьки хочуть, щоб дитина відразу ж бралась до вирішення цих завдань. Але вона вважає за краще дочекатись більш сприятливого моменту. Це примушує батьків серйозно нервувати. І як тільки вони намагаються примусити дитину робити свою домашню роботу, це призводить до гніву, емоційних зривів і погано виконаної роботи.

Цілеспрямовано налаштовуючись на активне слухання, ви зможете домогтися зовсім іншого розвитку подій. Ось кілька порад про те, як почати слухати дитину активно.

1. Зробіть глибокий вдих

Справді, вдихніть глибше. Зверніть увагу на те, що ви зараз відчуваєте. Ви гніваєтеся? Засмучені? Роздратовані? Видихніть і заспокойтесь. Переносити в розмову з дитиною свій гнів або стан фрустрації, викликані вашим сприйняттям ситуації (або тим, що сталося протягом дня, - що ще гірше), не найкраща ідея. Ви досягнете кращих результатів, якщо збережете спокій, відкритість і позитивне ставлення.

2. Зоровий контакт

Зоровий контакт демонструє увагу й інтерес до того, що людина каже. Тому позбудьтесь усіх чинників, що відволікають. Приберіть телефон, вимкніть телевізор і відкладіть книгу. Є тільки ви й дитина. Деякі діти неохоче йдуть на зоровий контакт. У цьому випадку проявіть делікатність і ввічливо попросіть малюка подивитись на вас. Підтримуючи зоровий контакт, ви показуєте дитині, що вона для вас важлива.

3. Визначте мету

Скажіть дитині, про що ви хочете з нею порозмовляти. Наприклад: «Петре, я хотів(ла) би порозмовляти з тобою про домашню роботу». Це допоможе прибрати будь-які застереження й підвищить шанси на те, що дитина дійсно буде вас слухати. Немає нічого гіршого, ніж сидіти навпроти мами (тата) й гадати, що ж ти зробив неправильно. Для того щоби ще більше заспокоїти дитину, скажіть їй, що в неї не буде неприємностей з вами через те, що вона сказала або тільки збирається сказати.

4. Використовуйте вислови із займенником «Я»

Такі заяви – це чудовий спосіб сказати дитині про те, що ви відчуваєте, і зробити так, щоб вона уважно вас слухала. Твердження, що містять займенник «Я», вилучають з речень відтінок звинувачення, вони стають не звинувачувальними, а стверджують вашу думку. Ось як правильно скласти висловлювання з займенником «Я»: «Я відчуваю (емоція), коли (факт або ситуація, яка викликала емоцію). Я хотіла б (що ви хотіли б змінити)».

Важливо визначати конкретні почуття й поведінку. Неправильно казати «Я гніваюсь, коли ти робиш це». Слово «це» є занадто загальним, а загальне твердження легко призводить до гніву.

Скільки разів ми здіймали наші руки в розпачі й казали: «Ти просто сидиш, граєшся й не робиш домашнє завдання! Якщо ти не будеш робити домашню роботу щодня, ти погано напишеш контрольну в четвер!». Діти у відповідь або кричать, або ображаються. Усі ці «ти-ти-ти» у вашій мові сприймаються дитиною, як нападки. Дивіться, що відбувається, коли ми перетворюємо фразу на висловлювання із займенником «Я»: «Я хвилююсь і тривожусь, коли не бачу, що ти працюєш над домашнім завданням. Я хотів(ла) би бачити, що ти кожного дня займаєшся». Яку із цих двох фраз вам самому більше хотілось би почути?

5. Дайте дитині можливість відповісти

Нехай дитина відповість вам. Підтримуйте зоровий контакт і слухайте, доки вона закінчить. Не завершуйте й не починайте формулювати свою відповідь, поки вона не висловиться. Ви можете здивуватись тому, що почуєте, коли малюк відчує, що ви насправді його слухаєте. Наприклад, про виконання домашньої роботи дитина може сказати: «Мені довелося сьогодні весь день напружуватись. Моїй голові просто необхідний деякий час, щоб відпочити й пограти з конструктором». Хіба у всіх нас не буває таких напружених днів?

6. Узагальніть усе, що ви почули

Перекажіть дитині те, що ви від неї почули. Наприклад, можна підсумувати те, що сказала дитина в пункті № 5: «Отже, я зрозумів(а), що ти не можеш розпочати виконання домашньої роботи просто зараз. Правильно?». Зверніть увагу на те, що не варто дослівно повторювати слова дитини. Обміркуйте її слова протягом деякого часу й викладіть власними словами. Їй також буде потрібен якийсь час, щоби подумати про те, що сказали ви, і вирішити, чи правильно ви її зрозуміли.

7. Не бійтесь мовчання

Люди зазвичай не ведуть діалог у швидкому темпі. У розмові часто виникають паузи й короткі періоди мовчання. Якщо ваша дитина не реагує відразу, не панікуйте! Мовчання не означає, що вона вас не слухає, також воно не означає, що вам необхідно продовжувати розмовляти. Мовчання свідчить про те, що дитина думає та слухає; і це чудово. Тому просто розслабтесь, підтримуйте зоровий контакт і дозвольте малюку подумати. Потім продовжуйте діалог, доки проблема не буде вирішена.

Практика активного слухання в реальному житті

Нижче наведена фактична розмова, яка відбулась між мамою та її дев'ятирічним сином.

  • Мама: «Петре, я би хотіла порозмовляти з тобою про виконання домашньої роботи. Ти не міг би підійти до столу за дві хвилини?» (Дитині може знадобитись кілька хвилин, щоби подумки перейти з одного заняття на інше.)
  • Мама (мати й син сидять за кухонним столом, фактори відволікання відсутні): «Отже, Петре, я знаю, що в тебе на цьому тижні багато домашніх завдань, я турбуюсь, тому що не бачу, щоб ти працював над ними. Я б менше переймалась, якби бачила, як ти робиш свою домашню роботу».
  • Син: «Я сам знаю, що мені треба робити. Я все зроблю!».
  • Мама: «Як я зрозуміла, ти знаєш усі свої завдання та впевнений у тому, що зможеш впоратися з ними. Правильно?».
  • Син: «Так. Я можу впоратися з ними, хоча зараз я граюсь».
  • Мама: «Я відчуваю тривогу, тому що не знаю, коли ти плануєш робити свої завдання. Я хотіла би знати твій план».
  • Син (з полегшенням): «Он воно що! Сьогодні ввечері я планую зробити домашнє завдання з математики та вивчити правила з підручника з мови. Завтра мені треба буде позайматись англійською та прочитати параграф з біології».
  • Мама: «Добре! Я почула, що в тебе є чіткий план. Коли ти думаєш починати робити свою домашню роботу сьогодні?».
  • Син: «Мені ще трохи потрібно погратись. Я сяду за домашню роботу, коли ти почнеш готувати вечерю».
  • Мама: «Дуже добре! Покликати тебе, коли я почну готувати?».
  • Син: «Так. А я поки що пограюсь».

Це схоже на диво. Жодних криків, і дитина бере на себе відповідальність за виконання д

Пошук
Календар
«  Квітень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Погода у Варві
Друзі сайту

Название сайта


Название сайта


Название сайта


Название сайта
Copyright MyCorp © 2021
Створити безкоштовний сайт на uCoz